Сьогодні ми вшановуємо захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави відповідно до указу Президента від 23 серпня 2019 року, бо саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам, українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення. Тоді бої за важливий стратегічний об’єкт Донбасу – місто Іловайськ, тривали з середини серпня. Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, але тут втрутилася російська армія. У плани москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. Унаслідок вторгнення регулярних підрозділів збройних сил рф та їх маршу в напрямку міста Іловайськ батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення. 28 серпня становище наших військових стало критичним.
У звіті Міністерства оборони України йшлося, що , вторгнення російських військ на територію України відбувалося протягом 24-29 серпня 2014 року, а загальна кількість контингенту складала: 3,5 тис. осіб особового складу, 60 танків, 320 БМД (БМП), 60 гармат, 45 мінометів, 5 ПТРК. Тим часом, російський президент граючи роль миротворця, 29 серпня запропонував проросійським бойовикам відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті, адже тоді загинуло чимало українських військових.
Ще дотепер тривають дискусії та ведеться слідство щодо цієї трагедії. Дані про втрати різняться й досі. Так, за офіційними даними, під час Іловайської операції і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинуло, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 128 потрапили в полон, 158 вважаються зниклими безвісти.
Ці події лишаються сумною сторінкою нашої історії і стали жорстоким уроком для держави, адже то був удар у спину і гра на довірі, що коштувала життя нашим захисниками. Та ми пишаємося, пам’ятаємо, дякуємо за сміливість, вірність присязі, відданість державі навіть ціною власного життя. Наша задача передати нащадкам правду про героїзм та звитягу наших воїнів, а ЗСУ вже дають зрозуміти супостату, що згине зло і правда переможе.
Схилімо голови, вшануймо хвилиною мовчання загиблих героїв, що не зійшли зі шляху боротьби за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Слава Україні! Героям Слава!
Методист ДОЕНЦ Людмила БЕРЕЗОВСЬКА
